Прийшла весна, хлопці вимагають розваг у вигляді вже традиційного виїзда в Кицівку. Що ж, торба з туристичним мотлохом, який чекав свого часу з листопаду, на багажник і мерщій в розвідку, прокладати маршрут для ендурного товариства. За минулий рік мало не всі харківські ендуристи стали дуже модні, їздять виключно в кросовій гумі, тому, аби не здалося замало, попхався шукати відбірної каки щонайменше на 100 км. Чого б не розважити добрих людей?
Подекуди ще є в наявності сніг:
А тут так і кортить домалувати в уяві засаджену по башту „Пантеру”:
Втім, невдовзі один з союзників по „вісі” таки тут поліг насправді:
Дорога від Варварівки до села Стариця, в якому свого часу ховався від харківської метушні Григорій Савич Сковорода, була прокладена в 1942 році німецькими танками. З того часу тут мало що змінилося: на дорозі з’явилося більше ям та калюж, танкові капоніри на узбіччі давно пустують, а гори невикористаних мін від важких полкових німецьких мінометів за 67 років нікого не зацікавили. Швидкістний продубас піщаною грунтовкою добре розганяє кров після кількагодинного борсання в багні.
Аж от вказівник на партизанську землянку. Здається, нам туди треба.
Землянка виявилася неподалік капонірів, прямо посередині німецького укріпрайону в кілометрі від потрійного ряду німецьких же траншей, на протилежному від Донця скаті гори і входом, розвернутим від Донця ж, яким проходила лінія фронту… Все, мовчу, мовчу. Хто я такий, щоб перти проти міфології? Якщо народ каже, що землянка партизанська, авжеж вона і є партизанська.
Далі гламурна до того доріжка спершу змінила покриття з піску на багно, потім оздобилась коліями та калюжами по бак, а ще трохи поспіль почалися серпантини схилами байраків та урвищами ярів. Як завжди, по-справжньому цікаві місця та ситуації зазвичай в об’єктив не потрапляють. Там не до зупинок, і тим більш не до фотографії.
Не пройшло і 2 годин і 20 км байрачного лісу на Масютиній горі здолані. Приємно після лісу опинитися на польовій дорозі і побачити, що в цьому сезоні ти тут першопроходець.
Наступні 30 км – швидкістний продубас вздовж соснового лісу, а під занавіс – кілька кілометрів чорноземної грунтовки, спотвореної „шишариками” та тракторами.
Падає темрява, в цей час роблю неприємне відкриття: саме зараз, вперше за 3 роки, перегоріла лампа головного світла. Добре ще, що маю модний налобний ліхтарик Енерджайзер, який насправді є фара: він має режими дальнього, ближнього та одночасно дальнього та ближнього світла. На дюнах Кицівського полігону прилягаю 2 рази. Один традиційно - на рівному:
Інший – потрапляю в сучасний окоп. Військова тема не відпускає.
Походна вечеря з тушонки та коньяку пройшла в повній тиші, лише перелітні птахи постійно кричать з неба, мабуть застосовують систему упізнання „свій-чужий”: нічний повітряний рух зараз дуже жвавий.
З ранку помітив, що скупчення ендуристів не тільки шкодять екології, а й демаскують власну традиційну схованку серед дюн:
Напився досхочу кави:
Та поїхав шукати далі місця, які б як слід розважити товариство. Минулого дня мене несподівано накрив приступ закоханості в „Дігріка”, який, здається, давно вже набрид. Десь посеред масютиногорського лісу я раптом зрозумів, що в цих важких та непередбачуваних умовах їду на самоті, на навантаженому „Горбоконику”, при цьому і в ус не дму, настільки велика впевненість, що цей мотоцикл мене вивезе відкіля завгодно. Може це і транспорт для лісників, але до справді важких умов, де немає змоги розігнатися, а довгохідні підвіски лише заважають, комбінація низькообертового тягового двигуна, низького центру ваги та сідла пасує більше, ніж задраті в небо хвости спортивних ендуро. ІМХО.
Ця впевненість в „Горбоконику” призвела до того, що моя нахабність в подальшому перейшла всі межі здорового глузду. Після переправи понтонним містком на інший берег Донцю я поставив мету пробити шлях через заливні луки. Поступово поринаючи в воду, попер в напрямку сосняку на обріі. „Рисове поле” глибиною в півколеса, а іноді і більше, тривало з півкілометра. Такого адреналіну та одночасно спокою камікадзе, який ліг на бойовий курс, неможливо відчути, якщо б нас було б двоє або більше.Потім – безліч відносно дрібних калюж, але це пусте.
Знов польові дороги, за день помітно підсохлі.
Ще раз опиняюсь першопроходцем.
Навдивовиж мальовничій байрак навкруги велетенського приватного става і зупиняюсь на урвищі з видом на заплаву Донцю. Авжеж, мені вниз.
Місток через переплюйку зиму не пережив.
Самурайська зухвалість сягнула за всі межі, тому без роздумів і тим більш розвідки гепаюсь в 15-метровий брід — чим я гірше військових „шишариків”? Десь на середині броду потрапив таки в газонівську колію: вода з положення „по бак” раптом охолодила яйця, що змусило взяти ручку на себе, аби скоротити незаплановані водні процедури.
Полігон зустрів курганами скіфських танкістів:
А також гребінкою а ля мотокросова траса, яка тривала 3-4 км:
Потім зрізав кут, вздовж лісу, і неочікувано опинився в самому центрі секретної танкової частини. При цьому солдатів і офіцерів моя особа аж ні разу не дивувала. Мабуть тому, що я був у касці і охоче віддавав честь, якої все рівно не маю. Всі язики, взяті з військових, лякались пики мого шолому, який певно нагадував обладунок імперської зоряної піхоти або навіть самого Дарта Вейдера, тому охоче і навіть без тортур розповідали, як залишити розташування частини контрабандою через дірку в паркані, аби не мати бесід на КПП.
Згодом були якісь партизанські стежки, швидкістний продубас улюбленим пісочком по сосняку, де на одному з поворотів мало не спіймав в лоба якогось модного джипа… І тут в мене закінчилося пальне… Підтюпцем дошкутильгав до Зміїва на заправку, почесав потилицю та чинно попхався асфальтом додому.
Тож місія була виконана, 130 км маршрут прокладений, неабияке задоволення отримане, а наступними вихідними, коли поведу групу розвіданим маршрутом, ще вже буде просто робота.
01.04.2009 @ 14:27 | ответить
Та що ж таке діється? Півдня вбив на те, щоб розібратися з чудовою новою “юзер френдлі” формою. Нічого не розумію. Більше в такий щоденник писати не буду
02.04.2009 @ 12:51 | ответить
Олекса, я вчера пол вечера убил, чтобы понять как ты так текст вставил. Давай обменяемся опытом? Ты расскажешь как вставил из ворда статью, а я тебе расскажу как я ее поправил ))
01.04.2009 @ 17:11 | ответить
Олекса все здорово! Только шо-то много текста на английском?
02.04.2009 @ 09:53 | ответить
Авжеж, але це питання не до мене, а до винахідників нового дизайну
я нічого такого не писав, відкіля воно взялося не знаю
02.04.2009 @ 11:42 | ответить
Леха, молодец! Уважаю, что не ленишься фотографировать даже в конце прохвата, когда кончается не только бензин а и силы. А я решил поберечь мотоцикл и подождать пока немножко просохнет
Удачного открытия летнего сезона!
02.04.2009 @ 12:48 | ответить
Дякую, прочитав з задоволенням.
“”"коли поведу групу розвіданим маршрутом, ще вже буде просто робота”"”
То ще скажи шо є клієнти!? Серьйозно водиш группи?
02.04.2009 @ 13:12 | ответить
zlovred, дуже дякую
текст з Ворду, так. Так не треба не робити? Потім кнопка “Опубликовать” і купа додаткових літер 
До речі, фотки (не лінки, як зараз, а саме фотки) теж не завантажуються ніяк: ні Маком, ні ПіСі, ні Сафарі, ні Модзіллою, ні Оперою.
02.04.2009 @ 14:19 | ответить
Вставлять из ворда можно, но есть ньюанс - проблемы с форматированием, которое перетягивается из ворда и иногда криво отображается. Варианты следующие - кнопкой в редакторе открываешь нижнюю линию кнопок и находишь кнопки “вставить как текст” и “вставить из ворда”. Вторая сохраняет основное форматирование, первая убивает все. Я обычно пользуюсь первой.
Картинки могут не загружаться если стоит старая версия флеша. Попробуй нажать ссылку использовать загрузчик браузера в окне загрузки и все будет ок. Я закачал первую фотку из статьи, так что загрузка точно работает. )
Еще можно закачать несколько фоток и вставить их как галерею, будет примерно так как тут
http://mototravel.info/13038.htm
02.04.2009 @ 13:51 | ответить
кос, це була розвідка для вже традиційної містечкової розваги на кшталт Доцент-трофі, звичайно, значно скромнішого масштабу. Вона (розвага) відбудеться наступними вихідними. А групу поведу зі знайомих місцевих ендуристів, які хворіють на топографічний кретинизм
Так що групи можна вважати що дійсно вожу. А клієнти… схоже на те, що невдовзі і клієнти з’являться
03.04.2009 @ 08:26 | ответить
Фотки и описание отличные. Очень интересно!
03.04.2009 @ 11:57 | ответить
Токо собрался в Харьков, а там ищо снег оказуется
Классные фото и поездочка. Спасибо!
03.04.2009 @ 13:43 | ответить
Жека, я вообще-то довольно выносливый по жизни, а после того как бросил курить вообще сам себе временами напоминаю Терминахтера
06.04.2009 @ 12:29 | ответить
Тусня відбулася, хух. Два дні та 300 км бездором позаду. Нажаль дуже підсохло, тому їхати було значно легше та швидше, ніж передбачалося розвідкою.
А під кінець я ще й порибалив мотоциклом: одну щуку на 3-4 кг переїхав, а іншу, маленьку, викинув піднятою хвилею з води в куширі:
http://tourist.kharkov.ua/phpbb/download/file.php?id=4833&mode=view
06.04.2009 @ 14:33 | ответить
07.04.2009 @ 07:30 | ответить
O_l_e_x_a, поздравляю с открытием летнего сезона
А у нас первые весенний выезд запланирован на следующую субботу, не знаю как получиться, сегодня с утра опять шел снег 
Со щукой таки не понял, рыба дохнет подо льдом от недостатка кислорода?
Че-то фоток мало
07.04.2009 @ 08:23 | ответить
Интересный прохват и очень красивые места.
Варваровка это которая за Волчанском? Немного знаком с этим районом. А вот где Старица? По правому берегу Донца немного выше Рубежного это оно?
07.04.2009 @ 11:15 | ответить
to jan
Так, Стариця - правий берег, вище Рубіжного. Варварівка на захід від Стариці. Шлях вздовж лісу між ними - танкова дорога, ліс між Старицею та Рубіжним - Масютина гора.
07.04.2009 @ 11:22 | ответить
to Burkutun
Не, рыба похоже попадает в засаду. Когда вода разливается рыба плывет погулять, а когда подсыхает оказывается в огромной луже посреди дороги недалеко от берега. Льда у нас давно уже нема
Фоток уже побольше собрали, но там как всегда, или пьянка, или позирование. В который раз убеждаюсь: все реально интересное в кадр не попадает
http://picasaweb.google.com/vitaliy.shtanko/2009#
А я в числе прочих убытков еще и фотоаппарат где-то проебал
07.04.2009 @ 15:34 | ответить
Щука сейчас нерестится,она идёт на мель метать икру.потому что там вода прогревается.
07.04.2009 @ 15:52 | ответить
було таке припущення, тим більш що задавлена велика виявилась самкою. Але розтин показав, що ікра ще недозріла
07.04.2009 @ 18:29 | ответить
Леха, ты то сам как? Готов приехать на пробег “По пяттьцот”? Ждем тебя с нетерпением
07.04.2009 @ 18:45 | ответить
Это “Человек играющий или новая висячка” или я что-то пропустил?
Я то готов всегда, вот только семейные обстоятельства оборачиваются так, что я сейчас не совсем хозяин ситуации. Ненавижу такое положение, но видимо настал мой черед это пережить
07.04.2009 @ 20:21 | ответить
Прохват супер,особенно когда по телепону онлайн комменты сыпятся
Молодцы!
14.04.2009 @ 18:41 | ответить
Лёха молодец!Как всегда отлично всё показано и рассказано!жду в гости в Крым!