Проводивши англійців та розпустивши на деякий час соплі я таки швидко оговтався та вирішив, що так жити далі неможна. Якщо немає змоги поїхати в Зовнішню Монголію, доведеться знайти Внутрішню! Тим більш що ніякої потреби зайвий раз бити в бубон немає: духи давно нашептали, де її шукати - в Херсонській області. Кілька шаманських викрутасів - і на роботі я не потрібен на тиждень, можна вирушати.
Як справжній мототурист я проклав маршрут до Нової Каховки ще неїздженими мною сільськими другорядними шляхами. Ну і що з того, що на третину далі, але ж наскільки пізнавально.
Перше відкриття приголомшило: в українському селі ніякої кризи немає! Шляхи залатані, хати пофарбовані, дахи перекриті, паркани ошатні, картопля на городах стрункими рядками, бур’яни всі знищені а зернові на полях густі та висотою в пояс. Крім того, літає сільськогосподарська авіація! Виїхавши з Гуляй-Поля та побачивши здалека літак серед поля, вирішив що це покинутий труп і вирішив під’їхати подивитись.
АН-2 виявився живим і навіть гарно пофарбованим. Поки механік ремонтував генератор, льотчики провели для мене екскурсію в кабіну, розтлумачили як користуватися приладами на іншим обладнанням. А коли літак відремонтували запросили злітати на „ядо-бомбардування” другим пілотом і навіть довірили нажати два тумблери: змішування ядохімікатів та власне „бомбардування”!
Аж от я на півночи арени влаштувався на ночівлю.
Наступного ранку зустріч з херсонцем Владом на XR250, мотлох залишаю в придорожній їдальні і чимдуж на арену. Попри погодні умови (для мене це був перший день справжньої літньої спеки в цьому році і неминучі проблеми з аклиматизацією), закатали арену взірцево, майже замкнули коло по періметру.
Гарно закопався
Потрапили у пастку. Єдиний вихід — назад
На місці стоянки минулорічного травня.
Криниця, яку викопав Африканець напівзасипана, але парканчик стоїть 
Трек
Наступні три дні пройшли одиночних та групових (з Владом, Сергієм на мотиках та Тьомою з командою на „Ніві”) прочісуваннях місцевості між Новою Каховкою та Кінбурнською косою. Чого тільки не було знайдено! І апокаліптичні пейзажі на лісових згарищах позаминулого року. І просторі незаймані духм’яні степи з ковилем та полином, вкриті курганами та солоними озерами. І бескрайні солончаки, які зненацька закінчуються в морі. І кучугури, вкриті лісами, в яких не буває людей і де на протязі 15 км кілька разів перетинав лише переплутані сліди чотирьох мотоциклів - залишки нашого з Максом, Віталіком та Джагером групового візиту в Олешшя минулого року.
Їдемо лісами та луками вздовж заповідника
На кургані серед солончаків
Такого ще не бачив: курган, пристосований під сучасний сільський цвинтар
Солончаки
Будякові джунглі. Висота будяків — понад 2 метри, площа заростів не менше ніж 100х100м
Степ
Табір поряд з морем
Солончакова рослинність
Степові павуки працюють по стаханівськи
Птахи
Ранковий туман
Парфенон ХХ сторіччя (залишки ферми)
І знову степ
Кінбурнська коса
Мабуть більш за все вразило усвідомлення того факту, що тут можна, якщо є таке бажання, проїхати сотню-другу кілометрів, не зустрівши людей і лише кілька раз перетнувши поперек асфальт. Але якщо є потреба заправитись або знайти гендель для поповнення запасів все це влаштовується буквально за 20-30 км (за виключенням Кінбурнської коси). Остаточно вималювалася ідея на вересень, але поки що це таємниця.
P.S. А з погодою мені пощастило - лише перший день був спекотний, інші більш-менш прохолодні.
09.06.2009 @ 18:51 | ответить
Леха молодец, теперь я думаю смело можно заменить пилота на Борином вертолёте.
09.06.2009 @ 19:35 | ответить
Шпион!
Как это у тебя получается?! И на самолете полетал, и кучу единомышленников собрал, и погоняли, и на море были! Супер! 
09.06.2009 @ 19:54 | ответить
Молодец
А ведь те края действительно-”Страна непуганных идиотов” 
Потому как их там практически нет-плотность населения пожалуй,самая низкая в ЮА.
Ездить и ездить
ПС:Леха,шо у тебя с телефоном?Не могу дозвонится
09.06.2009 @ 20:22 | ответить
Леша, такая поездка - мечта! Фотки очень красивые. Нафига тебе Монголия, если дома такая красота?
10.06.2009 @ 05:21 | ответить
Поездка просто клас.Кстати где-то читал,что в августе этого года там будет проводится ралли-рейд длиной 87 км.
10.06.2009 @ 10:15 | ответить
Леха, как всегда, молодец
10.06.2009 @ 12:25 | ответить
просто смотрел и тосковал…как красиво и как безлюдно. Когда я был студентом мы по таким местам пешком ходили. Я с тех пор больше всего на свете люблю вот такие степи с выходами к воде. Завидую. Просто молодцы.
11.06.2009 @ 11:50 | ответить
Інформація невірна: ралі-рейд відбудеться 26-28 червня, тобто в той же час, що і “ПО ПЯЦЦОТ”. Якби не ця накладка, я поперся б на ралі-рейд. Втім, поки що немає остаточного рішення дозволять брати участь мотоциклам чи ні (ніхто не має бажання нести відповідальність). Джипи і квадри будуть точно.
11.06.2009 @ 14:05 | ответить
Великолепный отчёт! А в этом месте даже слезу пустил: “Криниця, яку викопав Африканець напівзасипана, але парканчик стоїть”. Интересно, вода там на том же уровне или ушла глубже?
На ралли-рейд “Песчаный лабиринт 2009″ собираюсь поехать. Может удастся проскочить как на “Дружбе” - вне зачёта.
11.06.2009 @ 11:57 | ответить
bluesman, будет оказия - приезжай в гости, устроим ностальджи-тур
Второй мотоцикл для гостей у меня имеетца 
11.06.2009 @ 18:00 | ответить
Леха класный у вас получился поход,жаль,что у меня неполучилось присоединиться