Ідея подорожі народилася дорогою з Індії в 2006 році – об*їхати всі районні центри України. І зрозуміло, трохи пофотографувати, адже не в кожному є фотограф. Десь 250 райцентрів, прикинув я, це займе місяць-два часу. Одеська фірма “Скаймото” надає мені 200-кубовий ендурик Чінчі, підписуємо договір, треба вказати точну кількість райцентрів і орієнтовну тривалість акції. Щож, виявилося, що Україна має 490 районів. А подорожі йде третій рік, райценрів відвідано 100.



Мотоцикл дивував весь час. Звук двигуна – копія звуку скутера, тільки голосніще. Витрати бензину – 3,3 літра на 100 км, масло в бензин лити (на відміну від Яви) не треба – двигун чотиритактний. Його всюдипрохідність провокувала знайти яму або лісополосу, через яку б він не зміг проїхати. Таку знайти не вдалось. Улюбленими вправами стали виїзд на бордюр і зліт з бордюру, коло по хащам навколо гаражів перед тим, як поставити наніч. Японці непогано розробили прототип цього ендурика, китайці оригінально його втілили в метал і пластмасу. Не більше тиждня я замикав мотоцикл на рульовий замок, одного разу замок зник по-англійськи і назавжди.
Більше нічого цінного в процесі обкатки не відпало, тільки задня шипована 18-дюймова різина розчаровувала ефективністю гальмування, я її замінив на іжевську. Мотоцикл був отриманий мною напереддень осіннього Гоблін-шоу, куда я попав, побачив і сфотографував там мотованну, наспілкувався з хлопцями, що приїхали здалеку, і накатався. Чінчові наче подобалось підійматися уверх по сходах перед пам*ятником Шевченкові у однойменному парку, і спускатися ними ж, чухати по піску на березі моря. Тільки “Африки” і “Трансальпи” не блідли на його тлі : )

По завершенню обкатки був старт подорожі. Перший райцентр – Сарата. 120 км від дому, стрімкий виїзд з центру, школярі пишуть “байкера з прапором” на мобільні, непозначене перехрестя, опа!! Мій фініш мотосезону-2006. З-за закритого контейнером кута перехрестя спускалась по головній “Тойота”, а мій знак “Поступись дорогою” висів на стовбі за жовтолистим деревом. Шкіряні штани вціліли, куртку подерло, шльом тріснув, та не розсипався. Перелом ноги. Золотими руками Куртова Георгія Івановича та Плахотнюка Сергія Леонідовича, хірургів Саратської райлікарні, подорож не завершилась. Діма Тракдрайвер, байкер з Одеси, передав мені (свої колишні?) милиці – на них я й “вишивав” перші три місяці після лікарні. Мотоцикл пошкодив пластик (асвальтом), задню вилку(“Тойотою”) і ,чомусь, переднє колесо(бордюром?).

Весна 2007 почалась без мотоцикла. Лікарі не рекомендували. А от невеличка мандрівка на ванній, з моторчиком від скутера, у Київ – вдовільнила жагу до “зірковості” та підняла настрій. Після неї міг би бути повторний старт мотоциклом по райцентрах, та міліція забрала права за старий “злочин” на мотоциклі, сутність якого була в тому, що коли отримував номери на мотоцикл, дорогою додому в*їхав в тонель, не випустивши зустрічну фуру. Не хтів гальмувати шипованою гумою. В протоколі не поставив букву “Z” після своїх поясненнь. Не з*явився на суд, бо лежав у лікарні з переломом. В суммі – рік без прав. Чотири місяці пішло на те, щоб їх повернути. Шліфував цей час швидкість реакції та навички управління за кермом ванни.

І от, нарешті, права повернені. Осінь 2007, знову старт і сто районних центрів за пару місяців.

Як мало я знав раніше про стан шляхів, які з*єднують деякі центри районів... Особливо запам*яталось містечко Чечельник. Якість дороги - як після метеоритного дощу , літературними словами і не розкажеж…

Деякі труднощі в таких мандрах створює те, що в теперешній час будь-які готелі в районних центрах відсутні, а що залишилось від радянських часів – продане на офіси. Багато речей на 200-кубового ендурика не нав*ючиш, проблеми з ночівлею часто допомагали розв*язати байкери. Справжні, а не ті, які усіма силами вдають себе за таких на інтернет-форумах.

Питання, яке в Україні найчастіще задають мотомандрівникові – “нащо це тобі треба?” Відповім словами з пісні Андрія Миколайчука, бо стисло і ясно :
“Така наша доля, широкеє поле
і вітер, що в полі гуля”

Ну а фотки нехай розкажуть, що бачив.


В цьому році нікуди далеко ще не їздив, на спідометрі поки що 13 з гаком тисяч. Скоро старт наступного етапу. Далі буде : )




Технічна сторона подорожі.
~100-200 км замінив рідну гуму з шипами на задньому колесі іжевською, розмір 18”
~300-500 км, відпав (легенько цокнувши об переднє крило) рульовий замок

1344 км краш-тест, заміна переднього колеса в комплекті з гумою, задньої вилки, бокового пластика на мотоцикл і мого шльома на такий самий(тільки цілий), вирізання невідомими умільцями зруйнованої кришки на мастилофільтр двигуна, заміна ручок руля, дзеркал
дали червону спецсумку на магнітних “приліпках” на бак, з прозорим верхом для мапи

мушу зауважити, що при переломі ноги в неї ставлять пластину з шурупами (повторний перелом з пластиною в нозі “світить” ампутацією ноги), це коштувало фірмі “Скаймото” 300 умовних, мотоцикл мінімум на 3 місяці міняється на милиці, пластину через рік від встановлення витягують приблизно за 200 умовних (в нерайонних лікарнях ціни вищі разів у 5 )

після прощання з милицями було ще прощання з “правами” на 4 чі 5 місяців

5000 км заміна ланцюга, ще десь посеред подорожі мені видали нового насоса, взамін “профуканого”, замінили лампу на фару (в ній залип на “масу” контак ближнього світла і випалював запобіжника)

всі заміни оливи (і фільтра) в двигуні згідно з інструкцією кожні 5000 км, мащення ланцюга (і, теоретично, миття повітряного фільтра) кожну 1000 км

10930 км кінець сезону 2007

~14000 (перед стартом на Крим) заміна ланцюга, зірок двигуна і колеса, лампи у фарі, якоїсь мембрани в карбюраторі (після чого мотоцикл пройшов на 10 літрах 95-го бензину 420 км), причіплення на мотоцикл бокових катафотів (втрачених на важких дорогах і в краш-тесті), передньої гуми
механік мені пообіцяв, що якщо і в подальшому не митиму повітряний фільт кожну 1000 км, то заміну поршньової і циліндра робитимуть за мій рахунок